Ліна Костенко.  Я вранці голос горлиці люблю…», «Недумано, негадано…» Інтимна лірика яка спонука до роздумів про суть кохання. Її сповідальність. Пейзажна і філософська лірика.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Мета уроку:

     навчальна – розглянути  твори  Ліни  Костенко;

     розвивальна - розвивати вміння учнів задумуватися про вічні істини, про здатність людини протистояти уніфікації й насиллю над індивідуальністю;   

        

    виховна - виховувати любов до поезії, почуття людяності, душевної щедрості, причетності до всього, що діється навколо.

Перевірка виконня домашнього завдання учнями. Тести

 1.Рік народження:

а) 1940;  б) 1931;  в)1930;  г) 1936;  д) 1935.

 2.  Який навчальний заклад з відзнакою Ліна Костенко закінчила 1959 р. ?

а) Московський літературний інститут імені М. Горького;               

б) Київський педагогічний інститут;

в) Московський педагогічний інститут;

г) Харківський національний університет.

3.Ліна Костенко належить до:

 а) Київської спілки поетів;

 б) Нью-Йоркської групи;  

 в) Шістдесятників;

 г) «Празької школи» поетів;

 д) Неокласиків.

4.1968 р. написала листи на захист: а) М. Косіва; б) О.Заливахи;  в) І. Світличного;  г) І. Драча;  д) В. Чорновола.

5.  Збірку «Поезії» в діаспорі видано:

а) 1968;  б) 1969; в)1970; г)1979; д) 1977.

6. Збірка віршів «Над берегами вічної ріки» вийшла:

а)1969; б)1979; в)1970;        г)1977.

7. Рік видання роману «Маруся Чурай»:

а)1977; б) 1979;  в)1980;        г)1968.

8.  Місце народження поетеси: а) с. Обухів на Київщині;  б)Лубни на Полтавщині;

 в) м. Охтирка на Сумщині;

 г) м. Ржищів на Київщині;

 д) м. Сосниці на Чернігівщині.

9.  Рік переїзду родини до Києва:

а)1936; б)1935; в)1940; г)1930     ; д)1958.

10. Рік видання збірки «Неповторність»:

а)1977;  б)1980;  в)1987;  г)1979;  д)  1990.

11.  Книга «Сад нетанучих скульптур» з’явилася друком:

а)1980;  б)1977;  в)1987 ;  г)1979;  д)  1990.

12. Назва твору від авторства якого відмовилася Ліна Костенко

а) «Циганська Муза»;

б)«Горохове плем’я»;

в) «Чекаю дня, коли тобі скажу»;

г) «Записки українського самашедшого»;

д) «Перевірте свої годинники».

Взаємоперевірка учнями робіт. Підбиття підсумків.

Читання віршів Ліни Костенко напам’ять (2—3 вірша).

Ліна Костенко  –  тонкий лірик, авторка прекрасних віршів. Творчість Ліни Костенко не розмежуєш на інтимну та гро­мадянську: настільки тісно переплелися особисте та суспільне, настільки органічно вони вживлені в художнє полотно й до пев­ної міри навіть живляться одне одним.

        Безкомпромісність  –  ось пароль її поезії. У поезії чується бунт проти стандартизації, спрощення, примі­тивізації людини. Неповторність  – ось друге з ключових понять, смислових знаків волелюбної музи Ліни Костенко.

       Вірші поетеси наповнені філософською наснагою роздумів про роль мистецтва, відповідальністю митця перед часом, своєю совістю. Костенко засуджує нещирість, пристосуванство й, без­умовно, возвеличує народ, Вітчизну, кохання.

        Тематичний обрій поетеси досить широкий. Самобутність її в тому, що вона художньо осмислює загальнолюдські цінності.

        У своїх віршах вона й справді промовляє «від імені болю» (А. Макаров).

Філософська лірика.

      З великою тривогою Ліна Костенко закликає нас жити в зла­годі й любові. Як заповіт, звучать її слова: «Не відступитися й не покласти лжу на струни». Не можна зрікатися високих іде­алів наших предків, власної культури й мови. Проблеми мови порушені поетесою в кількох її віршах. Найдраматичнішим у поезії «Біль єдиної зброї» є те, що рідній «трагічній мові» труну «не тільки вороги, а й діти власні тешуть». Отаких без­батченків чимало ще й сьогодні «на нашій — не чужій землі». Названа поезія сильна вірою поетеси в те, що дух народу і її мову не вбити нікому:

Безсмертна мова! Ти смієшся гірко.

Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі.

Вони ж дурні, вони ж знімали мірку

З твоїх принижень — не з твоєї величі.

         Поезія Ліни Костенко художньо осмислює загальнолюдські вартості, примушує задуматись над тим, що залишає по собі людина. Думки про справжні цінності, про сенс у житті, духовність і бездуховність порушено у вірші «Вже почалось, мабуть, май­бутнє». Тут читаємо: «Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине». Розуміючи швидкоплинність матеріальних цінностей, завжди треба пам’ятати про духовні: красу, мистецтво, любов до людей, любов і вірність батьківщині.

       Нелегка творча доля Ліни Костенко зумовила появу в її поезії мотиву морального стоїцизму митця, який став на прю зі «світом». Недарма серед її супутників і співрозмовників бачимо Сковороду, Шевченка, Пушкіна – тих, кого світ ловив, але не впіймав...

       Найбільше гармонії та душевної злагоди – у тих віршах Ліни Костенко, де домінує мотив єднання людини з природою.

Тема відпочинку душі серед гармонійної природи, частиною якої є й сама людина, переростає, отже, у мотив апокаліпсису, зникання життя, викликаного людською нерозумністю.

        Для кожної людини надзвичайно важливими є вміння радіти життю, його незвичайним і буденним подарункам. Ліна Костенко щедро наділена оцим даром радості, умінням відчувати неповтор­ність кожної хвилини, талантом ділитися з усіма своєю трепет­ною любов’ю, своїм щастям буття. Для неї «благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті», вона вдячна за кожен прожитий день: «Вечірнє сонце, дякую за день!».

        Пересічна людина не помічає краси навколишнього світу. Ліна Костенко здатна віднайти прекрасне у найнепримітніших речах: «якийсь листочок осінній, і вже стоїш в потрясінні». У своїй любові до всього сущого вона ніби зливається з природою, стає гармонійною й невід’ємною її частиною:

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І, може, це і є моя найвища сутність.

Пейзажна лірика.

       У пейзажній ліриці Ліни Костенко часто зустрічаємо слово «люблю». Природа, ніби відчуваючи настрій людини, приймає її болі й страждання, наснажує світлою радістю й тихим умиротво­ренням, дарує відчуття скороминущості людського життя і вічності навколишнього світу, і поетеса відповідає любов’ю й вдячністю:

Мене ізмалку люблять всі дерева,

І розуміє бузиновий Пан,

чому верба, від крапель кришталева,

мені сказала: «Здрастуй!» — крізь туман.

Чому ліси чекають мене знову,

на щит піднявши сонце і зорю.—

Я їх люблю. Я знаю їхню. мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

       Природа для Ліни Костенко така ж оду­хотворена, як людська душа. Рідкість із зеленим світом – це спорідненість з духовним космосом нашої планети, гостре від­чуття неподільності всього живого. У вірші «Послухаю цей дощ» про це сказано дуже чуйно й водночас відверто:

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.

Він добре вам зіграв колись мою присутність.

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

Та, може, це і є моя найвища сутність.

       Природа, особливо дика, вільна й свавільна, для Ліни Кос­тенко щось значно більше, ніж просто група дерев чи стихія. Це окремий світ у світі, до речі, завжди набагато щедріший і чисті­ший від людського.

Інтимна лірика.

         Емоційним багатством відзначається й інтимна лірика Ліни Костенко, пронизана мотивом любові як прекрасної стихії ніж­ності й осяяння душі. У книзі «Вибраного» вона складає розділ «Безсмертним рухом скрипаля».

Люблю до оніміння,

до стогону, до сліз...

Це дуже характерні для інтимної лірики Ліни Костенко рядки з вірша «Недумано, негадано». Ще й тим характерні, що в них – бунт проти ерзац-почуттів, напівлюбові, лукавства й роз­рахунку.

Ти пам’ятаєш, ти прийшов із пристані.

Такі сади були тоді розхристані.

І вся в гірляндах, як індійська жриця,

Весна ряхтіла в іскорках роси.

Плакучі верби не могли журиться,

Такі були у іволг голоси!

        На перший погляд здається, що про кохання тут не сказано жодного слова. Але це поверхове враження. Насправді ж тут кожне слово промовляє про любов. Навіть не промовляє, а кри­чить, шаленіє. Бо йдеться про свято любові. У поетеси немає слів, які про це свято сказали б прямо. Тому вона показує захмелілу від щастя природу – розхристані, немов сп’янілі від весняної повноти життя, сади, гостру свіжість вранішньої роси, що виблис­кує під першими сонячними променями, бентежно-радісний спів птахів, що не дають журитися навіть плакучим вербам. «Настрій» природи абсолютно відповідний настрою сповненої любовними почуттями героїні.

Але, як це завжди буває в Ліни Костенко, найбільш вражаючі рядки –  у фіналі твору. Саме вони надають довершеності:

А під вікном цвіли у нас троянди,

Не вистачало трішечки доби

А на дошку прозорої веранди

Ходили то дощі, то голуби...

        Це дає нам відчуття, і бачення середовища, у якому перебу­вали двоє сп’янілих від щастя людей, їм так було добре вдвох, що вони не могли набутися один з одним — «не вистачало трі­шечки доби». При всій зовнішній простоті, остання фраза надає поезії остаточної довершеності.

Розкажу тобі думку таємну,

дивний здогад мене обпік:

я залишуся в серці твоєму

на сьогодні, на завтра, навік.

І минатиме час, нанизавши

сотні вражень, імен і країн, –

на сьогодні, на завтра, назавжди! –

ти залишишся в серці моїм.

А чому? То чудна теорема,

на яку ти мене прирік.

То все разом, а ти – окремо.

І сьогодні, і завтра, й навік.

       Тема любові у творчості Ліни Костенко є невичерпною, бо невичерпним є духовний світ людини.

      Кажуть, здатність до любові є мірилом людської душі. Почуття любові, як ніяке інше, прагне висловлення. Ось чому кохання дуже часто дає поштовх до творчості, до самовираження.

        Поезії поетеси є класикою української любовної лірики. На чому ґрунтується таке твердження? Перш за все, вони красиві своєю викінченістю. Тож у чому їх краса? В чому красива довершеність їх художнього виконання? Складових чимало. Насамперед, звернувшись до окремих перлин любовної лірики Ліни Костенко, прислухаймось до власного серця, створімо атмосферу довіри, тепла і затишку.

Основні мотиви її творчості – це:

•               історія нашого народу;

•               єднання людини з природою;

•               філософічність буття;

•               тема кохання;

•               тема війни;

•               тема творчої праці;

•               тема моралі тощо.

Домашнє завдання:

1.          Прочитати роман у віршах «Маруся Чурай».

2.          Виписати в зошити:

•               «Історична основа твору. Історія написання»;

•               «Композиція твору»;

•               «Образ Марусі Чурай»;

3. Вивчити напам’ять вірш Ліни Костенко (за вибором)